Екскурс у сімдесяті

У Національному художньому музеї України триває перша виставка українських художників-сімдесятників «Тихий протест 70-х». До експозиції увійшло понад 120 робіт, більшість яких публіка побачить уперше. Відві-дувачі мають змогу познайомитися з цим малодослідженим періодом українського мистецтва, відчути ту добу і зрозуміти, чим жило покоління 70-х.

Виставка «Тихий протест 70-х»

Коли: до 20 жовтня,

розклад роботи: ср., чт., нд.- з 10.00 до 17.00,

пт.- з 12.00 до 19.00,

сб.- з 11.00 до 18.00,

пн., вт.- вихідні

Де: Національний художній музей України, вул. М. Грушевського, 6

Вартість квитка: 20 грн – дорослі, 10 грн – студенти, 5 грн – школярі, пенсіонери

Сімдесяті – це часи Параджанова та Стуса, доба будівництв-гігантів – ЧАЕС, БАМу та індустріалізації Сибіру. Це період внутрішньої еміграції радянських громадян, доба зачісок «під бітлів», потертих джинсів та бобінних магнітофонів із записами Володимира Висоцького.

Саме 1970-ті дали початок новому типу свідомості радянської людини. Розчарування владою породило тенденцію віддавати перевагу індивідуальному, а не колективному благу. Тому й мистецтво звертало увагу на внутрішній світ людини, її індивідуальність, духовність.

Дослідити образотворче мистецтво того часу намагається виставка «Тихий протест 70-х». Важливу частину експозиції складають твори «суворого стилю», який офіційно дозволяв художникам відходити від методів соцреалізму, показувати правду про людину і її світ.

Трудові будні індустріальних гігантів описують полотна Григорія Тишкевича, Юрія Зорка і Миколи Кравцова. А пристрасть до пізнання суті прекрасного відчувається у роботах Владислава Мамсікова і Валентина Реунова.

«В 1970-ті роки мені було тридцять років,- пригадує Владислав Мамсіков.- Працювали, як на мене, більш творчо, був ентузіазм, бажання. Хоч і багато було заборонено. Ми всі товаришували, жили в майстернях по вулиці Перспективній. Інтелектуальна еліта в якості спортивної віддушини грала в пінг-понг, що я відобразив на одній зі своїх картин».

Деякі з представлених на виставці художників дали початок «творчим династіям», до яких належать сучасні українські митці (Максим Мамсіков, Ілля Чичкан, Вінні Реунов, Лесь Подерев’янський). Це покоління створило нову естетику: експерименти з формою і технікою малюнка, використання кольору для передачі відчуття предмета стали новим підходом до відображення навколишнього світу. Нова творча еліта віддавала перевагу ліричним пейзажам і натюрмортам, абстрактним формам або грі з різноманітними стилями мистецтва минулих епох. Використовували вони і фольклорні, міфологічні та літературні образи.

«Це було мистецтво тихого протесту, коли художники «пішли» в себе та абстрагувалися від системних ліній,- розповів «Хрещатику» куратор виставки Євген Березницький.- В роботи, які показували на офіційних виставках, вони вплітали свої творчі пошуки, з чим неможливо було не рахуватися. Деякі картини з експозиції зберігалися в музеях, решту ми шукали по студіям художників, їх родичам, приватним колекціям. Збирати було важко, адже автори часто відкидали свої написані роботи».

В першому залі представлений «суворий» стиль, картини, присвячені трудовій людині, далі бачимо перехід до меланхолії. А в третьому залі – експериментальна лабораторія, інтер’єри майстерень, портрети друзів і так звана «химерна проза», яка демонструє вплив на творчість народного фольклору.

«Тихий протест 70-х» представляє живописні й графічні твори понад 20 авторів, серед яких один з продовжувачів лінії «суворого» стилю Владислав Мамсіков, майстер ліричної картини Зоя Лерман, одеський нонконформіст Олег Соколов, засновник «панічного реалізму» Петро Бєлєнок, метр натюрморту Валентин Реунов та інші.


Источник