Українці витрачають тисячі доларів, аби віднайти своїх предків

В інтернеті є безліч оголошень, в яких вам пообіцяють допомогти побудувати генеалогічне древо за солідну винагороду. Безоглядно вірити таким оголошенням не варто – часто шахраї пригощають довірливих клієнтів вигаданими історіями.

Одразу варто сказати, що робота з архівами, копіювання інформації, поїздки в інші міста коштують чималих грошей. А результату можна чекати не один рік. «Я знайшла своїх родичів в XVIII столітті, – розповідає мешканка Дніпропетровська Євгенія Гвоздєва. – Витратила майже дев’ять років. Не можу сказати, що шукала щодня, але пошуки ніколи не припинялися. Спочатку опитала всіх родичів, 90-річну бабусю, а потім вже, як сищик, тягнула за ниточки і чекала. Шукала в архівах, їздила по містах, зверталася в соцмережі до однофамільців своїх і родичів». У підсумку з урахуванням далеких відряджень було витрачено близько $10 тис.

«Одного разу ми розмовляли з мамою, і прийшли до думки, що дуже мало знаємо про тих, чия кров тече в наших жилах, – згадує Гвоздьова. – Вона тоді розписала свій родовід, а я зайнялася родичами померлого тата». Так звичайному продавцю хенд-мейду почали відкриватися сімейні таємниці. Наприклад, вона дізналася, що один з її предків воював на стороні Нестора Махно, потім змінив свої погляди, за що і поплатився життям, залишивши після себе дружину і немовля-сина, що дивом вижили. Бабуся її прабабусі була годувальницею в сім’ї поміщика. А дід під час війни не видав партизанів під тортурами, повідомляє news.finance.ua.

Коли жінка більше дізналася про свою сім’ю, відчула зв’язок між поколіннями, знайшла далеких родичів. «Як виявилося, у нас велика географія – Москва, Тюмень, Краснодар, Київ, Могильов, Вітебськ, – розповідає Євгенія. – Тепер спілкуємося в соцмережах, іноді приїжджаємо в гості, а адже раніше навіть не знали один про одного».

Гвоздьова розповідає, що складання родоводу настільки затягує, що зупинитися неможливо. Зі слів жінки, повна картина свого роду дає неповторне відчуття цілісності і відчуття того, що ти в світі не один.

У Дніпропетровську отримати допомогу під час складанні родоводу можна абсолютно безкоштовно в Центрі генеалогії при храмі Святого Володимира, там людину зорієнтують, які кроки робити.

Для початку радять опитати всіх відомих родичів, адже часом така дрібниця, як прізвище прадідуся, може багато дати. Володіючи початковою інформацією, люди можуть почати працювати з архівом. «Різні архівні довідки дають нам багато інформації про те, хто були наші предки, – каже настоятель храму протоієрей Георгій. – Багато даних є в метричних книгах, які були при храмах. На жаль, після революції 1917 року і Великої Вітчизняної війни багато з них знищені. Але дещо і залишилося».

Інформацію можна отримати в обласному та відомчому архівах, якщо людина була військовослужбовцем. Зазвичай в архівах потрібно заповнити спеціальну форму і вказати приблизні дати народження і смерті людини, його посаду, роки роботи або служби.

«Для складання родоводу має значення навіть інформація про те, де похована людина, – вважає протоієрей. – Так, збираючи інформацію по крихтах, людина починає будувати своє генеалогічне древо. І справа ця настільки захоплююча, що вона не має кінця».

До речі, сам церковнослужитель вивчив свій родовід до сьомого коліна. Його прадід канонізований у лику святих – це єпископ Афонасий Полтавський, чудотворець, спочив він в 1801 році. «Кожній людині потрібно розуміти, що ми не Івани, що родства не пам’ятають, і наші корені тягнуться дуже глибоко, – вважає протоієрей . – Коли ми дізнаємося, ким були наші предки, це певним чином облагороджує людину. Ті, хто були до нас і хто буде після нас, пов’язані непорушними узами. Для православного християнина це ще молитовна пам’ять, всі ми після смерті потребуємо, щоб нас хтось поминав».

Дніпропетровський архів дає інформацію лише тим городянам, у яких тут проживає хоча б чотири покоління. Якщо це не так, то потрібно звертатися туди, звідки родом людина. Як правило, в архівах є всі вцілілі документи щодо людей, що проживають на певній території.

«Авжеж, більше інформації існує про людей багатого стану, ніж про селян. До того ж Дніпропетровському регіону вкрай не пощастило – під час війни багато документів знищено, – поясниює історик Віктор Семенович. – Але взагалі, якщо людина з робітничо-селянського роду, то за місцем проживання його родовід дізнатися простіше зі спогадів довгожителів – селяни не часто переїжджали, на відміну від поміщиків».