Жертва – поняття жіночого роду

Образ жінки-жертви почасти використовують письменники, поети, сценаристи, режисери. І недаремне: вразливість слабкої статі – фізична, моральна, соціальна, економічна – була і є проблемою будь-якої спільноти. Не важливо, говоримо про середньовіччя або часи нинішні, ситуацію в голодному Сомалі чи заможній Америці. Є відмінності культурно-релігійні, в рівні достатку, особливостях гендерної політики, але незмінне одне – так повелося, що найбільше страждає від суспільних «виразок» найслабший. Завжди легше і простіше образити, обікрасти, зґвалтувати того, хто не може дати гідну відсіч. Феноменом такий порядок речей не назвеш, проте психологи й криміналісти здавна досліджують причини виникнення різноманітних поведінкових схем – злочинця і жертви-жінки. Звісно: інакше, як на прикладі конкретних історій із життя, в котрих дістатися істини спершу намагаються слідчі, а вже потім – науковці, знайти мудрі рецепти для всіх навряд чи вдасться.

Красива, багата й наївно-довірлива – значить, надто «віктимна»

Чимало правознавців говорить про особливий статус жінки як жертви протиправних дій, бо фактично в щотретьому злочині об’єктом лиходійських акцій стають пані. Водночас, на їх совісті лише близько 13% криміналу. Саме вони є постраждалими від щодругої крадіжки, третини шахрайств і розбоїв, чверті вбивств. Утім, такі різновиди криміналу, як зґвалтування, сексуальні домагання, торгівля людьми майже стовідсотково посягають на жінок. Деякі з них справді через власну поведінку, зокрема провокуючу, спосіб життя, професію мають високий рівень ризику потрапити в лабети небезпеки. І поки теоретики дискутують про першопричини – «її» віктимну поведінку чи особливості «його» сприйняття іншої статі в різних ситуаціях – практики розгрібають стоси кримінальних справ, які підтверджують таку статистику. Щоправда, в останні п’ять літ кількість зареєстрованих посягань на статеву свободу зменшилася, а їх питома вага в загальній структурі криміналу є незначною. Приміром, якщо порівняти масив зґвалтувань у 2011-му із показником 2007-го, помітно, що він «схуд» на 550 злодіянь (з 1898 до 1348). У останню п’ятирічку найбільше фактів наруги сталося 2008-го – майже 2 тис.

Науковці, аналізуючи інциденти, в яких жінка постраждала від насильницького злочину, виокремлюють віктимні типи. Найпоширеніший – поведінка-поштовх, яку ототожнюють із провокацією – створенням можливості вчинити насилля (37,5% випадків), що супроводжується зухвалістю, грубощами, аморальністю й навіть агресією жертви. До цієї ж категорії зараховують і особливий стан потенційної потерпілої – наркотичне чи алкогольне сп’яніння. На другому місці – надмірна довірливо-безпечна, самовпевнена поведінка (34,4%). Приміром, бажання показати статок, вихвалитися коштовностями, здатністю придбати дорогу річ. Третьорядний чинник – соціально-схвальна поведінка, що викликає в злочинця намір вчинити насильство (6,3%). Зокрема, коли дама є схильною до протиправних дій – займається проституцією, різними незаконними операціями. Зрозуміло: цей аналіз жодним чином не применшує вирішальної ролі в сценарії події наміру лиходія почати і довести до очікуваного результату злочинний задум.

Аномалія похітливого «ліфтера»

Віктимні чинники лише доповнюють мотивацію на скоєння негідного вчинку. На практиці слідчі почасти виявляють, що ті ж серійні ґвалтівники, грабіжники, убивці, які цілеспрямовано обирали жертвою жінку, намагалися створити комфортні умови для дій. Доволі показова кримінальна справа, що перебувала у провадженні Слідчого управління УМВС у Черкаській області. В ній ішлося про викриття і доведення вини молодика, якому інкримінували епізоди задоволення статевої пристрасті неприродним способом та вчинення розбоїв стосовно трьох пані.

Першим відомим нападом, скоєним 27-літнім Феліксом (ім’я змінено) в рідних Черкасах, стала засідка в під’їзді багатоповерхівки, влаштована торік травневим вечором. Слідчий довів: вже тоді він був налаштований на сексуальний контакт і подальше пограбування жертви. Для її залякування чоловік прихопив револьвер. Коли у зону досягання зайшла жінка, що мала відповідні «параметри», Фелікс кинувся на неї. Погрожуючи зброєю, той одразу вдовольнив власну хіть і на додачу обікрав нещасну. «Трофеєм» негідника стали золоті сережки вартістю 900 грн. Наступну акцію лиходій провів у кабіні ліфта за кілька тижнів після «дебюту». Тоді, майже опівночі, Фелікс зґвалтував пасажирку підйомника, опісля, розмахуючи револьвером, наказав їй знімати усе цінне.

Вже після двох нападів і допиту потерпілих, у міліції склали фоторобот «ліфтера» і розмістили в маршрутках, магазинах, на підприємствах. Важливо, що після зґвалтування вдалося вилучити сліди біологічного походження й скерувати їх до ДНДЕКЦ МВС. Громада Черкас, особливо жіноцтво, висловлювали занепокоєння. Сищики затримували підозрюваних. Після опитування й перевірки алібі, в кожного з них відбирали зразки слини, котрі вивчали експерти, проте збігів за ДНК-профілями зі слідами із місця події тривалий час не було.

Якось червневим вечором «ліфтер» знову нагадав про себе. Увійшовши у кабіну підйомника разом із миловидною пані, той не церемонився: витяг револьвер й узявся погрожувати. Молодиця виявилася хороброю і дала відсіч. Вона вибігла з ліфта, викликала міліцію, та кривдник зміг утекти із вкраденим мобільним телефоном. Коли потерпілій показали відомий всьому місту «портрет» похітливого розбійника, одразу знайшла в тій реконструкції схожість із нападником. Звісно, опергрупа відпрацювала шлях переміщення стільникової слухавки, щоб вийти на фігуранта і припинити «серіал». Було очевидно: негідник не зупиниться. Та й досвід підказував, що чимдалі злочинець заходить у свавіллі, тим жахливіші вчинки він може скоїти…

За кілька тижнів розшуковці встановили нового власника поцупленої мобілки. Він зізнався: телефон дав Фелікс. Незабаром останнього допитував слідчий. Підозрюваний підтвердив, що в нього є стартовий револьвер, але провину заперечив. Гру-комедію «завісив» протокол обшуку оселі затриманого і впізнання потерпілими. Окрім «стартовика» Флобер (не є вогнепальною зброєю), в нього знайшли золоті вироби заявниць. Останніми «шурупами», котрі закріпили доказову базу в цій справі, стали результати молекулярно-генетичної експертизи ДНК-профіля зразків слини Фелікса, які виявилися ідентичними із вилученими раніше. Залишалося зізнатися і все розповісти. Хоча Фелікс не страждав на психічні розлади і навіть служив в армії, в ньому таки ховалася аномальна дивакуватість. Чолов’яга оповів, що інколи після роботи виходив на прогулянки й слідкував за дівчатами. Зазвичай йшов за ними до під’їзду, затим заходив у ліфт, де ґвалтував і грабував їх. Фахівці, причетні до викриття «ліфтера», кажуть: ймовірно, частина тих походеньок лишиться невідомою. Це характерна особливість посягань на статеву свободу через небажання потерпілих оприлюднювати ті факти.

Найдревніший професійний союз – сутенер та повія

Зґвалтування і розбій щодо жінок – надто грубі, «негуманні» засоби збоченого чоловічого самоствердження. Проте існують не менш давні, такі ж латентні, але скоріше примусово симбіозні, ніж брутально насильницькі зв’язки в парі «злочинець-жертва». Йдеться про найдревніший професійний союз – повії та сутенера…

Невідь коли насправді 40-річний черкащанин Георгій (ім’я змінено) вдався до гріха заробляння на розпусті. Відомо одне – хрест на сутенерській кар’єрі поставила кримінальна справа – вінець «творчих» й інших потуг провінційного, але яскравого представника секс-індустрії. «Спалила» чолов’ягу найделікатніша особливість бізнесу – ангажування неповнолітніх до роботи на панелі. Напевно, він знав про ризик, але ж так хотілося шампанського! Георгій знаходив у різних неблагополучних родинах 16-17-літніх дівчаток, котрі страждали не те що від бідноти – вони завжди були голодними, і силою примусив їх працювати за копійки. Ще сутенер вишукував секс-рабинь і серед старшого контингенту жінок – віком до 27 років. Вони перебували під тотальним контролем господаря, від якого залежали матеріально.

Слідчому випала непроста місія: фігурант не сприяв якнайшвидшому встановленню істини. Однак вже на судовому засіданні у жовтні 2011-го його пройняло каяття. Ця справа свідчить: такі розслідування мають складнощі і недоліки. Передусім, через латентність злочинів, небажання жертв не тільки звертатися до правоохоронних органів, а й давати показання, розповідати реальні обставини вчиненого щодо них. Напевно, це наслідок браку ефективного механізму гарантування безпеки учасників досудового слідства.

Наше суспільство морально хворе

Жертвами молодих і сильних стають не лише красиві дівчата, заможні жінки, а й навіть бабці, яким вдалося якось вижити в голодомор, війну, пройти інші випробування соцреалізму. Померти від старості їм не дала важка рука внучатого покоління…

Прикро, що це неподобство сталося в Україні, у славному Путивлі на Сумщині. До міліції зателефонувала працівниця територіального центру для інвалідів і висловила занепокоєння, що не може відвідати 83-літню підопічну, бо двері її оселі кілька діб зачинені. Додзвонювачка припустила – із жінкою сталося щось зле, та й сусіди сказали: господарку давно не видно на подвір’ї. Коли правоохоронці відкрили хату, побачили жахіття – на підлозі незворушно лежала закривавлена старенька. Експерти-криміналісти виявили на її тілі синці, а на голові – рублені рани. У кімнатах були розкидані речі, а родичі згодом повідомили про щезнення заощаджень ґаздині і п’ятьох ікон. Ніхто й гадки не мав, хто міг підняти руку на літню людину, дуже обережну у виборі того, кого пускати в оселю. Основною версією в роботі слідчих і оперативників стала здогадка – ката ця пані добре знала.

Зрештою сищики вийшли на 38-літнього раніше судимого Сергія (ім’я змінено) – сусіда вбитої, частого її гостя. Після трагедії той подався до Росії – буцімто, на заробітки. Підозри посилились, коли в міліції довідалися: чоловік перед від’їздом залишив знайомим якісь ікони. З’ясувалося, вони належали покійній. Затим знайшли інші докази проти Сергія. Зокрема, вилучили в будинку його співмешканки взуття, що «наслідило» в помешканні зарубаної. Тоді слідча група розробила оперативну комбінацію, що спонукала Сергія вирушити додому. Як тільки автобус, в якому їхав із РФ фігурант, перетнув кордон, негідника затримали. Згодом він зізнався: убив під час звичайної бесіди про життя, сокирою господині. Мовляв, потребував грошей і був «під мухою». У хаті нишпорив доти, доки не знайшов «чорну касу» й ікони. Нині йому загрожує довічне ув’язнення і не особливо прихильне ставлення в’язничної братії – таке «реноме» там не в пошані…


Источник